Цей Макрон зламався, несіть нового. 3 головних виведення з нових протестів біля Тріумфальної арки

Этот Макрон сломался, несите нового. 3 главных вывода из новых протестов у Триумфальной арки

Сьогодні паризькі “жовті жилети” знову вийшли на протестні акції. Вони показали, що мають намір дотиснути владу і змусити її виконати свої вимоги.

Правда, тепер вони не обмежуються цінами на паливо та іншими послабленнями автомобілістам. Запити протестувальників дійшли до відставки президента Еммануеля Макрона.

Втім, якщо з автомобільної темою влади вже почали йти на поступки, то з VIP-відставками поки незрозуміло. У понеділок із зверненням до нації повинен виступити президент. Що він скаже – подивимося, але одне ясно і без слів: Макрон вже ніколи не буде колишньою “молодою надією Європи”, оповитій серпанком “нової ери”.

Україна ж змогла подивитися на французькі події, як у дзеркало – п’ять років тому вона пішла схожим шляхом. Тому за долю Франції – так і всієї об’єднаної Європи – як-то особливо тривожно.

“Країна” робить головні висновки з нових акцій черзі французької революції.

Висновок 1. Був Макрон – став Янукович

Еммануель Макрон став президентом Франції в квітні 2017 року – на хвилі популярності не тільки всередині країни, але і за кордоном. Його молодість підкуповувала – вірилося, що в “геронтократичної” Європі нарешті почали приходити до влади політики сучасного штибу. І це вселяло надії на оновлення – особливо у молоді.

Сегодна та ж молодь, яка складає ядро протестів, вимагає відставки Макрона. В їх очах він виявився “президентом багатих”. І реальність начебто підтверджує цю думку: великий капітал за час роботи Макрона став відраховувати менше податків. А ось простим французам доводиться платити все більше і більше. Підвищення цін на бензин і дизель, викликане не зростанням цін на нафту, а рішенням уряду, стало останньою краплею в цьому процесі.

У результаті рейтинг Макрона буквально розчинився. Він і до подій з “жовтими жилетами” впав з первинних 60% до 29%, а зараз становить 18%. Швидше падав, мабуть, рейтинг тільки у Петра Порошенка.

Звичайно, у французького лідера залишилася ще приблизно половина каденції – і при бажанні він може багато чого виправити. Але протестувальники в це не вірять і кажуть, що Макрон – черговий “односроковый” президент, яким був і його попередник Франсуа Олланд.

Є в історії з Макроном і більш близькі до України аналогією. Точно також великим кредитом довіри володів і Віктор Янукович, який став президентом у 2010 році. Особливі надії на нього покладав східний електорат, сподівався, що Янукович закінчить протистояння з Росією і запустить економічний розвиток. Однак політика “і нашим, і вашим” озлобила і противників, і прихильників екс-президента. У підсумку в ході Майдану йому майже ніхто не надав щирої підтримки і в країні не сформувалося сили, альтернативної Майдану.

Схожа ситуація зараз у Макрона, який налаштував проти себе практично все населення Франції. За спостереженнями кореспондента “Країни”, кістяк протестів становлять білі французи, а мігрантів там не більше п’ятої частини.

З іншого боку, Франція – не Україна. З чого напрошується інший висновок.

Висновок 2. Майдан, та не той

Українські події 2014 року, як не крути, не можуть бути калькою для Франції.

Важливих відмінностей від українського Майдану два. Перше – тут немає “іноземних друзів”. Політиків з інших країн, які явно на противагу діючому уряду підтримують протестувальників.

Друга відмінність – вимоги протестувальників мають суто соціальну підоснову і тільки в останні дні згрупувалися навколо відставки президента. В першу чергу “жилети” хочуть підвищення податків на багатих, а не бідних. Їх вимоги стосуються конкретних фінансових витрат, актуальних для кожного француза, що має автомобіль.

В Україні-2014 ніяких соціальних вимог не було взагалі – вони зосереджувалися навколо абстрактних речей, явно не пов’язаних з поліпшенням життя людей тут і зараз. Тому протестами було легко маніпулювати політикам – щодня вкидаючи нові приводи повалити владу.

Якщо ж подивитися на конфлікт очима влади, то і тут Україна вела себе м’яко кажучи, не по-європейськи. Французька поліція особливо не церемониться з протестувальниками. ЗМІ дозволяють з різних точок знімати, як силовики б’ють активістів і розпилюють в натовп газ. Тоді як в Україні кожен удар кийком розглядалося під збільшувальним склом – і не тільки в опозиційній пресі, але і в західних посольствах.

До речі, в тому числі і у французькому. Париж тоді засуджував Януковича і вимагав від нього припинити “пресувати” майданівців, яких на Заході не засуджували. І Київ прислухався. На відміну від Парижа, який сьогодні вважає революцію “жовтих жилетах” своїм внутрішнім справою і не дозволяє нікому диктувати, як себе вести.

Тому є підстави думати, що засад французької держави “жовті жилети” не розхитають.

Це було очевидно вже сьогодні, коли протестувальники так і не змогли досягти своєї мети і взяти штурмом президентський палац. Спецназ жорстко припиняв всі спроби.

У теж час, політику країни протести змінити в змозі. Аж до дуже серйозного розвороту.

Висновок 3. США не проти цих протестів

Щоб зрозуміти, про яке розвороті мова, треба подивитися за океан. Сьогоднішній день Дональд Трамп вибрав, щоб – ні, не висловити занепокоєння – а від душі потролити Францію.

Він пожартував щодо паризьких протестів – назвавши їх наслідком Паризького угоди про клімат, до якого не приєдналися США. І зазначив, що парижани “хочуть Трампа”.

“Паризька хартія не дуже добре працює для Парижа. Протести і заворушення по всій Франції. Люди не хочуть платити великі суми грошей, в основному країнам третього світу (які знаходяться під сумнівом), щоб, можливо, захистити навколишнє середовище. Співають “Ми хочемо Трампа!” Люблю Францію”, – написав президент США в Твіттері.

Заклики “хочемо Трампа” дійсно звучали на мітингах. І тут президент США помітив цікаву тенденцію. Населення Євросоюзу все менше довіряє політикам глобалістської формації. Це свідчить позитивна динаміка рейтингу правих у Європі – політиків, які постулюють повернення в ЄС робочих місць, реіндустріалізації і антиіммігрантською політики.

Правда, сам протест у Парижі носить суто лівий характер. Вимоги протестувальників прямо протилежні правою і ліберальної політики Трампа (який, як відомо, знижує податки на корпорації). По суті це протест бідних верств населення і частини середнього класу, доходи якого падають або стажують (в тому числі і з-за планомірного згортання соціальної держави, що відбувається в багатьох країнах Європи).

Але тут доречне запитання: а чи вигідні США протести у Франції? Скажімо так, судячи з веселощів Трампа – вони йому не заважають. Адже обсяг протиріч з нинішніми лідерами ЄС – Францією і Німеччиною – у США останнім часом критичний.

Одне з них – фінансування НАТО, від якого Європа хоче відійти і створити власну армію (це, до речі, й одна з ідей Макрона). Примітно, що потроллив уряд Франції з приводу протестів, Трамп розкритикував ідею європейської армії.

Він зазначив, що в роки Першої і Другої світових воєн ідея європейської армії “не надто спрацювала”. За його словами, тоді європейські країни отримали підтримку з боку Сполучених Штатів.

Натяк Трампа виглядає навіть дещо скандально. Адже єдиною “європейської армії” під час Другої світової був вермахт. Таким чином, в день французьких протестів президент США чи не звинуватив владу Євросоюзу “гитлеризме”.

Все це показує, що Америці ці протести, як мінімум, не заважають – і дають зайвий привід заявити про неспроможність нинішньої європейської політики. Більше того, страх європейських еліт перед народними бунтами може змусити їх відкинути свої геополітичні амбіції і сильніше притиснутися до сильного плеча американців.

Этот Макрон сломался, несите нового. 3 главных вывода из новых протестов у Триумфальной арки

Этот Макрон сломался, несите нового. 3 главных вывода из новых протестов у Триумфальной арки

Этот Макрон сломался, несите нового. 3 главных вывода из новых протестов у Триумфальной арки

Share